• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Школа психологічних знань для батьків
• Як зберегти здоров'я і життєрадісність першокласника в нових умовах навчання

«Як зберегти здоров’я і життєрадісність першокласника в нових умовах навчання»

Мета:

o ознайомити батьківський колектив з особливостями психічного та фізичного здоров’я майбутнього першокласника;

o переконати батьків у необхідності формування у дитини звички дотримання режиму дня;

o запропонувати практичні поради щодо адаптації до школи та режиму дня дитини;

o визначити рівень готовності батьків до того, аби стати батьками

першокласника.

План заняття

І. Лекція «Забезпечення психологічного та фізичного здоров’я майбутнього першокласника.Режим дня майбутнього першокласника»

ІІ. Тест «Чи готовий я бути батьком першокласника?»

ІІІ. Батьківський ринг «Що? Де? Як? Чому?»

Хід заняття

І Лекція «Забезпечення психологічного та фізичного здоров’я майбутнього першокласника»

Здоров`я дитини залежить від впливу цілого комплексу різнобічних факторів, які в значній мірі зумовлюють та визначають адаптацію дитини до навколишнього середовища, фізичний та інтелектуальний її розвиток у такий відповідальний період життя - як початок навчання в школі.

Вступ до школи - переломний момент в житті кожного малюка. Початок шкільного навчання кардинальним чином міняє весь його спосіб життя. Властиві дошкільникам безпечність, безтурботність, занурення в гру зміниться життям, наповненим безліччю вимог, обов'язків і обмежень: дитина буде повинна щодня ходити в школу, систематично і напружено працювати, дотримуватися режиму дня, підкорятися всіляким нормам і правилам шкільного життя, виконувати вимоги вчителя, займатися на уроці тим, що визначене шкільною програмою, старанно виконувати домашні завдання, добиватися добрих результатів в учбовій роботі і т.д. Пам’ятайте, коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Давайте детальніше зупинимося на здоров'ї майбутнього першокласника. На що вам варто звернути увагу?

Обов'язково зверніться до лікаря, а також досвідченого психолога, якщо ви помічаєте у вашої дитини такі симптоми та особливості поведінки:

♦ наявність неконтрольованих, «безглуздих» рухів (моргає, покашлює, тре носа, гризе нігті, крутить і мне щось у пальцях, крутить головою, підскакує на місці);

♦у віці 5-6 років може концентрувати увагу не більше ніж на 1-2 хвилини, причому її заняття непродуктивні.

Наприклад, вона не шукає в книзі картинки або не намагається побудувати з книги тунель для машин, а просто бездумно перегортає сторінки чи рве папір;

♦постійно дістає травми через свою підвищену рухливість і невміння вчасно зупинитися;

♦ у вас була патологія вагітності (пізній токсикоз, гіпоксія) і пологів (затяжні або швидкі пологи, передчасні пологи, застосування щипців, тиск на черевну стінку, гіпоксія під час пологів, низькі оцінки дитини за шкалою Апгар при народженні);

♦стійкі порушення сну; енурез

♦ швидке нерозбірливе мовлення;

♦ затримка розвитку мовлення за умови нормального інтелекту;

♦ замкнутість, відчуженість;

♦ навіть володіючи нормальним мовленням, частіше мовчазна, відповідає ніби над силу;

♦ невміння пристосуватися до правил дитячого садка або розвивальної групи; налагоджувати контакти з дітьми, при тому що товариськість підвищена; не вміє вислухати іншого (найчастіше просто не може припинити говорити), не відчуває «межі» під час спілкування з дорослими;

♦ постійна млявість, загальмованість дитини, складається таке враження, що вона не остаточно прокинулося;

♦ повна відсутність ініціативи, нелюбов до всього нового;

· неможливість виконувати програму дитячого садка через «повільність»,

«нетямущість».

Наведені вище ознаки свідчать про те, що у вашої дитини можуть бути неврологічні порушення, - обов'язково розкажіть про них на прийомі в лікаря. Йдеться про дуже поширені явища, які, власне кажучи, не є захворюваннями, це лише особливості розвитку дитини. Проте, тут можна і потрібно «підстилати соломки», щоб позбавити дитину від зайвого стресу в школі.

Ще один фахівець, з яким вам обов'язково необхідно зустрітися, - це логопед. Зрозуміло, ви самі підете до логопеда, якщо у вашої дитини грубі порушення мовлення, які заважають оточуючим її зрозуміти. Існують і дрібніші порушення, які, можливо, непомітні на перший погляд, але вони можуть істотно ускладнити навчання вашої дитини в школі.

Наприклад, якщо дитина неправильно вимовляє звук, сама не помічаючи цього (наприклад, плутає [л] і [р]), то вона не зможе правильно почути потрібний звук і не зможе правильно продиктувати його сама собі. Результатом будуть постійні помилки під час письма.

У нормі, до 6 років дитина має повністю опанувати всі звуки рідної мови, навчитися будувати складнопідрядні речення (тобто речення зі сполучниками «а», «але», «що», «тому що» та ін.), навчитися узгоджувати слова між собою, опанувати всі три відміни іменників, дієвідмінювання, час, рід дієслів, ступені порівняння прикметників і прислівників, відміни займенників. Таким чином, за рівнем складності її мовлення практично нічим не відрізняється від мовлення дорослого.

Дитина може сказати: «Червона чашка більша, а синя - менша», «Не хочу надягати цю шапку, тому що вона колюча», «Хочу гуляти з Олексієм, тому що він мій друг».

Якщо ж вона гаркавить, плутає роди, числа і дієвідміни (наприклад, говорить:«Червоний чашка - великий», «Хлопчик заплакали» або «Ти куди йти») - їй потрібні заняття з логопедом і психологом.

Іноді порушення мовлення стають очевидними, коли дитина починає навчатися письма і читання.

Обов'язково зверніться до логопеда, якщо ваша дитина постійно припускається таких помилок:

♦ не вміє добре виділяти звуки на слух і часто замінює їх подібними (наприклад, замість ЗАЄЦЬ пише САЄЦЬ, замість ШАФА - ЖАФА);

♦ пропускає звуки під час читання і літери під час письма: КРІТ читає як КІТ, САЛОН - як СЛОН;

♦ перевертає букви;

♦ не вміє правильно розділяти слова у фразі (замість ТУТ КІШКА дитина читає і пише ТУТКІШКА);

♦ плутає схожі за графічними контурами букви;

припускається порушень граматичної структури мовлення - під час читання

та письма випадають відмінкові закінчення та ін. (наприклад, «Наш кішка

сидить на стіл»);

♦ не розуміє сенсу правильно прочитаних слів і речень.

Варто також відвідати окуліста (якщо у вашої дитини знижений зір, в очевидь, що вона матиме труднощі в навчанні) і ортопеда (не виправлені вчасно порушення постави завдадуть дитині в школі масу неприємностей).

Хай також дитину огляне лікар ЛОР і переконається, що в малюка відсутні хронічні осередки інфекції в ділянці вуха, горла і носа. Якщо такі осередки мають місце (у дитини збільшення аденоїдів, хронічний тонзиліт, часті отити та ін.), то перед школою їх потрібно пролікувати.

Першокласники часто хворіють на простудні захворювання, і хоча ми навряд

чи можемо повністю захистити дитину від застуд, для нас важливо, щоб перебіг цих захворювань відбувався легко і без ускладнень.

Стоматолог повинен виключити наявність таких же осередків у ротовій порожнині.

У цей же період життя, в 6-7 років, міняється і вся психологічна зовнішність дитини, перетворюються його особа, пізнавальні і розумові можливості, сфера емоцій і переживань, круг спілкування.

Початок шкільного навчання є для кожної дитини сильним стресом. Всі діти поряд з відчуттями радості, що переповнюють їх, захвату або здивування з приводу того, що відбувається в школі, переживають тривогу, розгубленість, напругу. У першокласників в перші дні (тижні) відвідин школи знижується опірність організму, можуть порушуватися сон, апетит, підвищуватися температура, загострюватися хронічні захворювання. Діти, здавалося б, без приводу вередують, гарячаться, плачуть.

Період адаптації до школи, пов'язаний з пристосуванням до її основних вимог, існує у всіх першокласників. Лише в одних він триває один місяць, в інших - одну чверть, в третіх - розтягується на весь перший навчальний рік. Багато що залежить тут від індивідуальних особливостей самого малюка, від самої дитини, від тих передумов опанування учбової діяльності, що є у нього.

Зміна ролей від дошкільника до учня обумовлює й нові стосунки з вами, батьками. Дитина розуміє, що ставлення до неї залежить від результатів навчання. Труднощі дитини треба попереджувати. Тільки чуйне відношення до школяра, розуміння та підтримка у складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту.

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Ось деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

· Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина - єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

§ Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є.

Спирайтесь на сильні сторони дитини.

§ Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

§ Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте, коли вона того бажає.

§ В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

§ Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато - лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

§ Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями - це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, ви можете думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти, за що її покарали. Ви самі вибираєте міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання - тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

o Покарання - це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

o Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

o Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

o Покараний - значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

o Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

oДитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї - ваше засмучення.

oНе забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі

гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві

правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

o Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження - неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді, часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат - у дітей виникають невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від вас деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, що раніше були властиві тільки дорослим, які постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина - це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то не дивуйться, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток таланту дитини.

Режим дня майбутнього першокласника

Школа ставить перед першокласником нові вимоги. Дитина включиться у систематичну навчальну працю, у неї з’являться нові обов’язки і турботи, відбудеться зміна рухової активності. Тому, організовуючи режим дня для дошкільника, батьки допоможуть дитині швидше адаптуватися до життєвих змін. Режим – це раціональне і чітке чергування сну, їжі, відпочинку, різних видів діяльності протягом доби. Для дитини правильно організований режим - умова не тільки збереження і зміцнення здоров’я, але й успішного навчання.

Сон. Велике значення для підтримки дієздатності першокласника має сон. Для дітей 6-7 років нормальна тривалість сну - 10-12 годин. Недостатня тривалість сну негативно відбивається на нервовій системі дитини: знижується діяльність кори головного мозку у відповідь на подразнення. Але для повноцінного відпочинку нервової системи і всього організму важливо забезпечити не тільки необхідну тривалість, але й достатню глибину сну. Для цього важливо зробити наступне:

§ привчіть дитину лягати і вставати в один і той же час, адже, коли дитина постійно лягає спати у певний час, її нервова система і весь організм заздалегідь готуються до сну;

§ перед сном запропонуйте дитині заняття, що заспокоюють нервову систему (спокійні ігри, читання);

§ перед сном обов’язково провітріть кімнату, в момент засинання дитини, а також під час її сну, створіть спокійну обстановку (вимкніть яскраве світло, телевізор, припиніть голосні розмови).

Харчування. Їжа потрібна дитині не тільки для вироблення енергії, але й для побудови нових клітин і тканин. В організмі дитини процеси росту проходять надто інтенсивно. В їжі мають міститися у правильному співвідношенні всі речовини, що входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі і вітаміни.

Білки містяться у молоці, м’ясі, рибі, яйцях - це основне джерело матеріалу для побудови тканин.Жири слугують перш за все для покриття енергетичних витрат, з них створюється жирова тканина в організмі. Але надмірна кількість жирів у харчуванні веде до порушення обміну речовин. У їжі дітей мають міститися жири тваринного і рослинного походження.Вуглеводи, які знаходяться у цукрі, крупах, картоплі і борошняних виробах, забезпечують організм енергією.Мінеральні речовини і вітаміни сприяють нормальному росту, розвитку і життєдіяльності організму, обміну речовин. Повноцінне харчування передбачає співвідношення білків, жирів і вуглеводів 1:1:3 (або 1:1:4). Якщо це співвідношення порушено, то навіть високоякісна їжа погано засвоюється.

ІІ. Тест «Чи готовий я бути батьком першокласника?» (Роздрукований)

У Вашій родині підростає майбутній першокласник. Вітаю, Ви на порозі нового життя! Ви готові? Давайте перевіримо.

Закресліть номери тих запитань, на які ви відповіли позитивно. Отже, вибирайте близький варіант відповіді:

1. Мені здається, що моя дитина буде вчитися гірше за інших.

2. Я побоююся, що моя дитина буде часто кривдити інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки - непосильне навантаження для маленької дитини.

4. Важко бути впевненим у тому, що учителі молодших класів добре розуміють

дітей.

5. Дитина може добре вчитися тільки в тому випадку, якщо вчителька - її власна мама.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, рахувати і читати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще нездатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що дитина буде обходитися без денного сну.

9. Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

10. Моя дитина не ходить до дитячого садка і ніколи не розлучається з матір'ю.

11. Початкова школа, по-моєму, мало спроможна чого-небудь навчити дитину.

12. Я побоююся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк, по-моєму, значно слабкіший за своїх ровесників.

14. Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо в школу разом?»

А тепер порахуйте кількість закреслених номерів. Отриману суму запишіть у графі «Усього»:….(запищіть)

ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ОТРИМАНІ ЧИСЛА?

§ Якщо сума позитивних відповідей 4 або менше балів: у вас є всі підстави з оптимізмом зустріти перше вересня - ви самі готові визнати нову соціальну роль вашої дитини.

§ Якщо сума позитивних відповідей 5—10 балів: вам бажано краще підготуватися до можливих труднощів.

§ Якщо сума позитивних відповідей 10 і більше балів: подумайте над своїми відповідями ще раз, можливо, вам варто порадитися з психологом.

ІІІ. Батьківський ринг «Що? Де? Як? Чому?»

Завдання вчителя - згрупувати запитання за рубриками: “Лiтература”, “Мова i мовлення”, “Виховання”, “Свiт науки”, “Здоров’я” тощо. На свiй розсуд вчитель може доповнити їх своїми запитаннями.

Обладнання. Два стола, на кожному столi - “скатертина-коло”, роздiлена на однаковi частини-секцiї, у центрi - дзига iз стрiлкою; конверти iз запитаннями, вiдповiдно до рубрик; скрипiчний ключ (макет), магнiтофон, касети з музичними запитаннями.

Орiєнтовнi запитання до теми «Звуки i букви».

1. Скласти звукову модель слова «маяк».

2. Придумати слово, в якому букв бiльше, нiж звукiв. (Сiль, дзеркало.)

3. Скласти речення за схемою: __ ___ _ ___ . (Дiти вчаться в школi.)

4. Як подiлити слова насіння, джмiль на склади для переносу? (Насін-ня, на-сіння;джмiль.)

5. Назвати букви, що позначають два звуки на початку складу. (Я, ю, є, ї.)

6. Якi букви завжди позначають два звуки? (ї, щ)

7. Назвати букви, що на письмi вказують на м’якiсть попереднього приголосного. (і, я, ю, є, ь)

8. Пояснити, як визначити кiлькiсть складiв у словi.

9. Назвати буквосполучення, якi позначають один звук. (дз, дж)

Орiєнтовнi запитання до теми “Лiтература”.

1. Вiдгадати загадку. Як називається казка? Хто її автор?

Сидить пiвник напечi,

їсть смачненькi калачi.

Тут лисичка прибiгає,

швидко пiвника хапає.

Бiжить котик рятувати,

в лисицi пiвника забирати. («Котик і півник”, укр. нар. казка)

2. Розповiсти скоромовку.

3. Розгадати ребус.(Панас)

Па

с

4. Яку казку любить ваша дитина?

5. Якi прислiв’я знає?

6. Назвати трьох дитячих поетiв, письменникiв.

7. Якi дитячi журнали ви знаєте?

Орiєнтовнi запитання до теми “Виховання”.

1. Похвали дитину по-рiзному (5 варiантiв).

2. Дитина від природи дуже повiльна. Як допомогти їй встигати робити все нарiвнi з iншими дiтьми?

3. Дитина часто нервує “раптом я щось забуду?”, “раптом у мене не вийде?” Як їй допомогти?

4. Як допомогти дитинi виправити її недолiки?

5. Чим ви займаєтесь з дитиною у вiльний час?

6. Якi обов’язки має ваша дитина вдома?

7. Ваш син отримав погану оцiнку за диктант. Вашi дiї?

8. Яку тваринку хотiла б мати ваша дитина? Чи зможе вона за нею доглядити

Орiєнтовнi запитання до теми “Свiт науки”.

1. Як називаються числа при додаваннi?

2. Проведiть дослiд, що доводить твердження “вода - розчинник”.

3. Назвiть рослини - символи України.

4. Як дiзнатися, на скiльки одне число бiльше або менше вiд iншого?

5. На якi три групи дiляться всi рослини?

6. Якi народнi прикмети ви знаєте? (2-3)

7. Задача. Уявiть, що ви - водiй тролейбуса. Ви проїхали 5 км з тръома

зупинками, перевезли 150 пасажирiв, продали 125 квиткiв. Скiльки рокiв

водiю?

8. 3 чого складається ґрунт?

9. Загадайте командi-супернику 1 загадку.

10. Чому наше мiсто має таку назву?

Орiєнтовнi запитання до теми “Здоров’я”.

1. О котрiй годинi першокласник має лягати спати?

2. Якi вправи ви можете запропонувати для зняття втоми?

3. Яким видом спорту займається ваша дитина?

4. Як правильно переходити дорогу?

5. Якi знаєте вправи для розвитку гнучкостi пальцiв i кистi руки?

6. Запропонуйте ваш комплекс ранкової гiмнастики.

7. Якi правила особистої гiгiєни має знати дити

Текст взятий з методичних рекомендацій, підготовлених відділом освіти Сватівської райдержадміністрації

Коментарi